За кого голосувати?

107

Різне
Попередній

Наступний

Наша держава живе від виборів до виборів. І кожен раз піднімається це питання. Мене він теж цікавить. І так думки в слух.

Одним з головних кандидатів є Юлія Володимирівна Тимошенко. Зараз ведеться дуже велика компанія проти неї (що ще більше збільшує її рейтинг), так і за неї. Тимошенко у влади (прем’єр-міністр України) була двічі. Перший раз в 2005 році, тоді за неї проголосували всі партії (навіть регіони), крім комуністів. Уряд формувався шляхом компромісів, коротше просто по нахабному поділили портфелі після війни (помаранчевої революції). Першим ділом (немає що б економіку підіймати) почали змінювати структуру влади, ставити на потрібні посади своїх кандидатів, робити все більш кероване (для себе). Як завжди, були мутки з нафтою і газом. Але головне від куди вдалося отримати гроші це продаж «Криворіжсталі». Гроші всі зникли (як було сказано пішли в бюджет). Бюджет, зрозуміло, був у плюсі, і про це Тимошенко повторювала по всіх каналах. Не знаю чи є такий позитивний метод видобутку грошей в бюджет. З одного боку – хоч що, хоч як-то держава дай і потрапило, а з іншої скільки було втрачено, і такий методи, як для мене, не прийнятний, потрібно було ці гроші витратити на будівництво нового заводу, а не на пенсії, надбавки та кишені. Коротше держава (тобто народ), як то вижив. З-за внутрішніх конфліктів уряд розпалося. Другий прихід у владу відбувся 2007 році (проголосувало 226 депутатів – необхідний мінімум). Першим ділом почали виплачувати гроші Ощадбанку СРСР – питання навіщо!! Знову таки ці гроші потрібно пускати в економіку. На щастя, як почали так відразу і закінчили. Потім почали знову гребсті під себе портфелі (наприклад, Фонд держмайна України), чим був викликаний конфлікт з президентом. Були зроблені спроби приватизації/реприватизації. І настала світова криза. Основним шляхом виходу з нього було прийнято брати гроші в борг – це просто жопа. Я думаю це позбавило Україну незалежності ще на 20 років. Який би я придумав вихід – я не знаю, я не стою біля влади. Так що знову тут є дві сторони медалі – у перших криза не так помітний, але і майбутнє не так перспективно.

В цілому оцінка цієї кандидатури – 3 (за п’яти бальною шкалою) . Багато було зроблено заради економіки, але ці кроки, як для мене, не вірні.

Другий кандидат Віктор Федорович Янукович. Це явний кандидат старої влади. Був при владі два рази (прем’єр-міністр України). Як для мене у цій сили політика така “тихіше їдеш, більше буде”. Цей кандидат явно орієнтується на Росію (а чому б і ні). Чомусь я можу порівняти манеру його політики, такий же як і при Кучмі. Тобто живемо по чучуть ну і ладно. Хочеш бути простим працівником – будеш. Будеш заробляти собі на хліб і все. Багатьох це влаштує, а чому б і ні, своя сім’я, хороша робота, живи по потребам. Але ми так жили при Кучмі, нічого особливого не відбувалося (преса сильних скандалів не говорила), і до чого ми прийшли. Подивившись на Польщу і Білорусь – так у них рівень розвитку на багато вище ніж у нас. Ось вам і тихо їдеш. А захочеш потрапити з кудись вище – зробити свій бізнес, так чи заберуть або вб’ють. Так що працюй тихо і все буде добре. Хоча, якщо міркувати тверезо, я сам не люблю радикальних змін, які пропагує попередній кандидат. Так що цей кандидат є дуже сумнівний. А те що говорять, що в цій силі одні бандити, так подумайте скільки нинішня влада вкрала.

Оцінка теж – 3. У нас вже таке було, ні до чого не призвело, стояти на місці не справа. І дуже багато корупції.

Наступний кандидат Віктор Андрійович Ющенко. Був при владі двічі (Прем’єр-міністр і Президент). Що сказати, надії не виправдали себе. Варто зауважити, що він став при владі шляхом зміни своїх повноважень (ми стали парламентським-президентською державою). тобто президент втратив свою силу. Головний мінус цієї кандидатури – це немає парламентської підтримки. В ході політичної війни його партія постраждала більше за всіх. Під час своєї влади не зробив, можна сказати, нічого. Завжди піддавався думку інших, йдучи на компроміси (і в більшості компроміси робив він). Під час його правління з’явилося відчуття, що президент не може ні чого, будь-яке вето може подолати парламент. Якщо чесно мені його шкода, може як раз він йшов у владу з добрими намірами. Але коли держава такої розрухи, то їй потрібно лідер, яким цей кандидат не є.

Оцінка – 2. Не є лідером. Сильно піддається впливу інших.

Абсолютно новий кандидат – Арсеній Петрович Яценюк. Це для мене “кіт у мішку”. З’явився не відомо від куди. (До речі, коли Янукович став прем’єром його теж ніхто не знав, точніше я не знав). Був кілька разів міністром і спікером Верховної ради – з-за чого став популярний. Найбільше цього кандидата мене бентежить – це його спонсори. А вони безперечно є. Така президентська компанія (ще під час кризи) коштує багато грошей. А хто за ним стоїть, мені не відомо. Значить вибирати ляльку я не хочу. Які плюси – молодий, має почуття сміхота, хороша біографія. Цей кандидат – це гра, пощастить-не пощастить. Або через брак нічого іншого виберу його.

Оцінка – 2. В азартні ігри я грати не люблю. Кота в мішку не вибираю.

Останні два кандидати, яких можна об’єднати в одну (схожі вони для мене) – Олександр Олександрович Мороз і Володимир Михайлович Литвин. Вони в політиці вже давно – можна сказати старожили. Вельми слабка підтримка в парламенті (в одного поки взагалі немає). Я не можу сказати про них нічого хорошого і поганого теж. Це люди, які завжди будуть у політиці, але чогось їм не вистачає, для того що б стати у повній владі. Може слабка агітація, я навіть не знаю. Не приваблюють мене ці кандидати і все. Як говоритися куди вітер дме, туди й вони. В уряді Кучма – вони з ним, у уряді – помаранчеві, вони з ними, регіони – значить вони туди.

Оцінка – 2. Ні риба ні м’ясо. За весь час в політиці не як себе не показали.

Підсумок. За кого голосувати? За оцінками вийшло вперед тільки двоє. І для мене “3” – це не оцінка. Своє рішення я писати не буду. Нехай кожен сам вирішує – “радикальні дії”, “кіт в мішку” або “тихіше їдеш, більше стыришь”. Чи взагалі потрібно працювати, а не галочки проставляти, і самому йти на вибори 🙂
Головне розуміти, що ніхто з них тобі їсти не приготує.