Богатир спить

98

Жарти ツ
Попередній

Наступний
Спить богатир, йому постіллю –
Підлога з простирадлом з мітел і вил.
Намедни міцним сонним зіллям
Зелений змій його споїв.

Яга Красеню – ковдрою.
В хатинку він ввалився до неї.
Яга Красеня цілувала –
Не прокидається лиходій!

Прийшов Кощій до баби в гості,
Побачив сцену – обімлів:
“Не дарма сюди я кинув кістки –
Такий контраст сплетених тіл!”

Поміж ратних справ Кощій втіхушку,
(дітей зачине точно немає?)
Знімав забійну порнушку,
Рясніє рекламою Інтернет.

Між тим прибігли сім гномів
До Царівни Марії в палац.
А та сидить, пряде у сумі:
Полювання дівку під вінець.

Їй гноми: “Хлопець заворожений!
Біжи-но терміново цілувати,
Щоб зняти з красеня сну кайдани.
Але тільки там лиходіїв рать!”

Прийшла царівна (але жаба)
З болота, проявивши спритність:
“Щоб не пропасти ні за понюх,
Ризикну героя розбудити!

Вже так чудно наш вік влаштований –
Спить богатир (о боже мій!).
Оскільки помінялися ролі,
Доведеться діяти самій!”

А що ж палацова красуня?
Не відшукавши булатний меч,
Озброївшись сковорідкою,
Вирушила з ворогом на січ.

Ось вона підійшла до хатинки
І раптом змінилася в особі:
Дивиться, суперниця – Жаба! –
Мріє теж про вінці!

Кощій чекає в незручній позі,
Стискаючи В руках JVC.
Вже майже спочив він у бозі –
Але має ж повезти!

А біля хатинки і без горілки
Жаба виявляє спритність…
Там сковордкою красуня
Її намагається прибити.

А Богатир хропе, не відчуваючи,
Що дві царівни під вікном
За право б’ються поцілунку.
А він лежить тут догори дном.

Кащей радіє всією душею –
За кращий фільм отримає приз.
Реаліті таке шоу
На конкурсі пройде на біс.

Яга, однак, вся на нервах
(Хоч приємно стати кінозіркою):
Пропала стУпа! Де ти, стерво,
Ідеш-бредеш сама собою?

До віконця кинулася старенька,
Сподіваючись транспорт свій зловити.
Так пізно – спритна жаба
Вже їде в ступі. Ось ті знати!

Жаба в ступі над избою,
Що шуліка, люто крутить.
У неї там ППШ з метлою –
Ну, не царівна, а бандит!

У той час як Яга лютує,
Кощій страждає, Мар’я п’є…
До хати (а з ним і кінь без збруї)
Йде Король–Дроздобород.

Він чув, спить герой гожу,
Чекає поцілунку від подруг.
Ризикуючи отримати по жито,
Вирішив король ризикнути: а раптом?

І ось ходою пелікана
Король ступає на ганок.
Потемки йде на скрип до дивана…
Цьом… Там Кощієве обличчя!

Ось так взаємна підстава!
Кощій, побачивши, що за гість,
Відкинув від сорому суглоби
І тазостегнову кістку.

Король же, поскрипівши зубами,
І (теж від сорому) горя,
Нашарил все-таки губами
Храпящий рот Богатиря!

Яга, лаючи матом ступу,
У політ готує мідний таз.
…А богатир все так само, трупом,
Лежить, не відкриваючи очей.

Що робити? Як підбадьорити красеня?
Навіщо він потрібен – нерухомий?
Що толку на нього кидатися, –
Давай мовляв, разом полежимо?!

Змішалося все, як у Облонських:
Король цілується взасос,
Кощій під ліжком шукає мізки,
Яга жабі квасить ніс…

Раптом серед цієї колотнечі
Ефектно страшний Змій виник.
В пазурах – пляшка самогонки,
А в пащі – вогненний язик!

Від зілля сморід стоїть така!
Згадавши нещодавній загул,
Красень, не відкриваючи очей,
В мить губи в трубочку згорнув.

Невже він вийде з коми?
Яга вже передбачає блуд…
А де ж самогонка?… Гноми!
Вкрали зілля і біжать.

Король, Яга, Кощій, Жаба,
Царівна Марія і Змія
Дивляться, страждаючи, на подушку,
Де голова богатиря.

А він такий простий, лагідний
Ну, прямо чисте дитя…
Раптом, розмахнувшись сковорідкою,
Поміж очей його, люблячи…

Красень і не здригнувся навіть –
Він до цього вже звик.
Зелений змій тут крикнув: “Крадіжка!
Вкрали зілля! Встань, мужик!”

І встав, не прокидаючись, хлопець!
Уві сні за палицею поліз,
Намацавши, взяв за ногу Мар’ю
І з нею, як зомбі, рушив у ліс.

Але ж не дарма царівна довго
Ходила в тренажерний зал.
Могла підняти себе за чуба,
І ось він – годину її настав!

У неимовернейшем кульбіт
Красеня поцілувала в уста
І мовила: “Ах, вибачте!
У Вас в руках моя п’ята.”

Герой не те, щоб здивувався…
Царівну випустив з рук,
Поморщився, весь нахилився,
Почувся паденья звук…

І ось лежить герой нещасний
Тепер вже зовсім не в хаті,
Зовсім він непричетний до казки,
Очі заплющив, і… річ в собі.

“Де ж Happy End? Ну, де він? Ну ж!” –
Нас янкі запитають. – “Що за маячня?
Герой усоп. Царівна в калюжі.
Король обдурять. Зілля немає.

Де бенкет горою? Де весілля року?
Де секс Кащея з королем?”
– “Те ж – казка російського народу.” –
Відповімо, – “Горілкою смуток заллємо”.